Без провокацій

Цього року лютий стане для України місяцем пам'яті про трагедію в азербайджанському місті Ходжали. Різанина, масові вбивства – відголос давно минулого 92-го знову нагадає про себе, адже є речі, що не мають права на забуття.

Місто Ходжали було у блокаді близько 4 місяців, ті, хто встиг вижити, покинули місто, а загиблі, заручники і зниклі безвісти перетворилися на цифри і статистику. Одна з перших хвиль еміграції азербайджанців в Україні збігається з воєнними подіями 90-х, які не для одного Азербайджану залишилися кривавою плямою в історії.

Про події майже десятирічної давнини в Нагірному Карабаху вирішили нагадати неспроста. І нехай, як і будь-яка інша, ця трагедія не без ореолу провокацій і суперечливостей, але нам, як мимовільним глядачам, надані вцілілі кадри, нехай заплутані і десь неповні, проте не меншої цінності. У кількох містах нашої країни пройдуть акції, присвячені Ходжалинській трагедії, до яких, крім усього іншого, підключаться художники й театрали, які спільними силами представлять виставку «Поклик Ходжали» як данину обставинам, які не мають права повторитися знову.

І тут немає місця словесним конструкторам або пишномовним, нашвидкуруч спаяним фразам. Трагедії інших народів рідко зачіпають нас, інформаційно зашорених, але при цьому дозволяють чітко усвідомити: не допустити подібного у власній країні – справа не десята.

Пам'ять про трагедію народу, з яким ми проживаємо пліч-о-пліч, може стати хорошою традицією для України, аби не перетворитися на країну, якій місце серед музейних експонатів. Варто усіляко підтримувати братній народ і не розгубити останні нитки пам'яті, не дати розчинитися в тотальному невігластві і байдужості. Це може стати шансом для нас показати світу, що ще є сили подати руку допомоги і підтримки, як це заведено у будь-якій іншій європейській мультикультурній країні.

Азербайджанська община ж в Україні відрізняється згуртованістю і якоюсь особливою рішучістю. В Україні є і спеціальні школи, де діти можуть вивчати культуру, мову та історію своєї країни, і десь на локальному рівні можна ще застати спроби відтворити культурні осередки. Але, як завжди, це скоріше скидається на рибацький човен без весел в оточенні фрегатів.